Там жили люди, Боже, наші люди,
десятки, сотні, тисячі людей...
Чому на кращих косять очі всюди
і ллється бруд немислимих ідей?
Там були діти... найцінніше в світі...
Чому прийшов за ними сатана?
Вже янголи... покликані летіти...
маленькі душі... в чому їх вина?
Там наш солдат, бетонною стіною,
тримався до останнього... німим
став цілий світ... ми ж не німі з тобою...
в молитвах крик: "ти повернись живим..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944539
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2022
автор: Людмила Мартиненко