Змерзлі мости та станції,
По рейках стукають спогади,
Не треба навіть Франції –
Шукаю знайомі погляди.
Знову летять без зупинок
До болю знайомі вагони,
Вже не рахую сльозинок –
Зі мною плачуть перони.
Хоч не тримати за руку –
З’єднають людей телефони,
Їм так знайома розлука
І всі на шляхах перепони.
© Євгенія Солод, 2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2022
автор: Євгенія Солод