Та нє, мала, твій бан я не забуду.
Це був не бан, це був удар піддих.
Підніжка. Аперкот. З ноги у груди.
Це серія боксерських бокових.
І головне - без всякої причини.
За “не за шо”, задАрма, просто так.
Без попереджень, різко, як пружина.
За мізерний, надуманий косяк.
Хоча, це так, для мене ті мотиви,
Як для матроса в океані пил.
Їх не побачу в жодні об’єктиви,
Вони елементарні, як метил.
А от для тебе все інакше трішки.
Є свій резон мене послати в бан.
З інста загнати в месенджер парнішку.
Хай там понапрягає свій пукан.
Так, та причина повністю дівчача.
І ти її не скажеш. Палюбас!
Мені ж прийдеться, цю твою задачу
Myself рішати. Що було не раз.
Та шо рішать? Тут мало варіантів.
Вони всі в голосіну. Ну, смішні!
Простенькі, як запари практикантів,
Як у Потапа з Настею пісні.
Ох, ладно, всьо, харе валяти ваньку!
Позлились, посміялись і шабаш!
Заходь в свій інст, знімай із мене банку,
І буде норм. Ну, правда. Ну, уваж!
Повєрь, від твого бану мало толку.
Я ж заведу іще раз лєвий ак.
Любий - під манікюр, чи фітнес-тьолку…
То ж не штовхай мене чинити так.
Будь ласка.
2016 рік
Номер картки для донатів:
Ощадбанк
4790 7299 3591 8979
Мостюк Сергій Миколайович
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944228
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2022
автор: Сергій Мостюк