Проростаю з дрібного зеренця,
І тягну своє серце до світла,
Та занадто тоненьке стебельце,
Бо без сонця душа знов поникла.
Розгортаю маленькі листочки,
Хоч я виросту ким, ще не знаю:
Чи то квіткою, чи огірочком,
Чи веселкою з твого розмаю.
І коли повернеться весна,
Ти у сад свій мене пересадиш.
Я в обіймах твоїх допізна
Буду пити тепло і розраду.
Ти лише не згуби, захисти,
Цю маленьку слабеньку рослину.
Я тобі буду зріти й цвісти,
Бо в тобі моє щастя, людино!
07.02.2022
Віктор ОСТРОУХ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2022
автор: Viktor Ostroyh