Вже чути гул- серце завмирає,
Куди сховатись? Звучать в душі слова такі.
Слова прохання спливають в голові:
Хоч би не сюди, хоч би не попало, хоч би збили!
Серце завмирає, душа плаче
Від того страху що створює москаль!
Навіщо преш ти на мирну ти сусідку
Чи завидки вдушили твою душу?
Ти не звільняєш, ти вбиваєш!
Чогось глуха твоя громада!
Вбивства, сльози людей нещасних
Сторицею відіб'ються тобі!
Твій лідер голову промив усім,
Командує ослами й мавпами.
А ти як ідіот повторюєш цю мантру:
Він найкращий, він ідеал, все правильно він робить.
Відкрийте очі, промийте вуха;
Вже цілий світ кричить: Стоп війна!!!
А ви спите й чуєте у сні слова мантри;
Та встаньте ви, просніться ви, і скиньте ви його!
Ми небо просимо закрити, слова повз вуха проходять.
Ми просимо допомогу в захисті, зброї й техніці
Щоб захистити себе і вас сусіди,
Щоб москаль не вступив й на вашу землю!
Наш лідер в захисті стоїть,
Гарант безпеку береже.
Ти молодець, ти не втік!
Ти приклад всім даєш прекрасний!
Я Бога молю: збережи нас й Україну,
Нашу бідну неньку, що плаче кров'ю
Від вбитих її дітей!
Боже збережи наш народ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2022
автор: Віра Галич