Все місто димиться, здригається жахом,
Будинки обвуглені, все у вогні,
Немає ні вікон, немає ні даху –
Таким Маріуполь стоїть у війні.
Сирени виття заглушає всі звуки.
Скрізь вирви димляться одна на одній -
Це орки стріляють із "градів" та "буків",
Хрести дерев'яні у кожнім дворі.
У сквері кругом то табличка, то стовпчик,
Могили під кожним розбитим вікном.
Не зможе сидіти малесенький хлопчик
В родинному колі отут, за столом.
Бо мама холодна лежить у підвалі,
А батенька орки кудись повели.
Удвох із сестрою під холодом сталим
Притислись в куточку, щоб їх не знайшли.
Вже навіть не страшно, лиш хочеться їсти
Й ковтнути хоч краплю одненьку води.
Без світла й тепла залишилося місто.
О, як би хотілося звідси втекти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2022
автор: Ольга Калина