Не снилось полянам й древлянам –
Ординці напали, скрізь кров…
Молились дерева тут храмам
Та мужньо трималась Любов.
Антихрист був лютим занадто, –
Істота, що втратила глузд.
У прах обернулось все злато,
Скрізь шрами криваві від уз.
Тут стільки могил, аж нестерпно,
Їм ліку немає тепер,
Колючіша думка від терня
І тіні страшніші химер.
Ірпінь обійнялися й Буча,
Немає вже, навіть, сльози.
Герої-міста! За всі муки
З них пишуть Майстри образи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943898
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2022
автор: Шостацька Людмила