Постане зоря у своїм задзеркаллі,
Де скоро зрівняються небо й вода.
Моя невимоглива нотка печалі
Проб'ється у груди стожаром огня.
Зірву́ться зі скелі тоді водоспади,
Щоб ніжно розбитися там, унизу,
Аби під час лету свого прокричати,
Як довго чекали далеку луну.
І все ж дочекалися... Мить-і розруха...
Лягатиме тихо багряна лоза.
Вуаль тільки тої легкої печалі
Укриє досвітня нерання весна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2022
автор: Сара Ґоллард