***

Постане  зоря  у  своїм  задзеркаллі,
Де  скоро  зрівняються  небо  й  вода.
Моя  невимоглива  нотка  печалі
Проб'ється  у  груди  стожаром  огня.
Зірву́ться  зі  скелі  тоді  водоспади,
Щоб  ніжно  розбитися  там,  унизу,
Аби  під  час  лету  свого  прокричати,
Як  довго  чекали  далеку  луну.
І  все  ж  дочекалися...  Мить-і  розруха...
Лягатиме  тихо  багряна  лоза.
Вуаль  тільки  тої  легкої  печалі
Укриє  досвітня  нерання  весна...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2022
автор: Сара Ґоллард