Вона чомусь завжди́ була сумна,
Хоч вирізнялася поважною ходою...
Дивилася на речі звіддаля -
І в тім була, здавалось, прохолода...
Уміла цінувати кожен день,
Що так нахабно клав на плечі руки...
І важкість снів, думок, ідей
Її стрічала майже... Ні, напевно, всюди...
І тільки те поламане життя,
Яке вона жбурнула на полицю,
Знало звідки сум і самота
У тої скованої поспіхом "жар-птиці"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943639
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2022
автор: Тетяна Білогай