Пробач, що знов сумую за тобою...
Я намагалась, чуєш, все забуть.
А серце захлиналось, бідне, кров'ю -
Не могло тебе побачить чи...почуть...
Пробач мені, що досі не байдужа...
Що ще не звикла до п'янкої самоти...
Пробач за сни, що часом непорушні-
У них щораз приходиш саме ти...
Пробач мені мою химерну слабкість.
Така вже доля. Бач, як розвела...
Якби ж мені тебе не пам'ятати...
Якби ж мені почати все з нуля...
І що тоді, коли тебе не буде?
Коли тебе не стріну навесні?..
Чи я собі пробачу, що забула,
Що колись з'явитись маєш ти?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2022
автор: Тетяна Білогай