Прийшли вночі...
Ні, не з добром - з війною!
І знищили і радість, і весну...
Ненависть розгорнули глибиною.
Від снів підняли дідову сурму.
За мить, що було прощено, згадали...
Наш рід! Йому орда - що сарана!
І що тепер? Скажи, що буде далі?
А потім біль і бій...Іде війна!
Так, світ увесь здригнувся від нахабства
Россійської безглуздої брехні!
А українцям - ліпше смерть ніж рабство!
Але не сльози, дощики рясні
Напоюють ріднесенькую землю...
Її ми москалям не віддамо!
Від обстрілів - в підвалах...Та даремно-
Нескорені і гідні все одно!
Ми -українці ! Всі - одна родина,
Народ єдиний! Всі тримаємо стрій!
Вербиця кожна й кожная калина -
То наша сила! Ордо, зрозумій:
Питання часу - наша перемога,
Бо з нами правда й дідова сурма!
Вночі напали...
В пекло вам дорога,
Бо іншого для злодіїв - нема!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942929
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2022
автор: Мара Рута