Не сумуй, калино, що настала осінь,
Віти так обвила вже холодна просинь
Та поглянь на землю - ніжна позолота,
В осені-красуні неймовірна врода
Килим розстелила, різнобарв'ям грає,
Вітер-легіточок листячко гортає,
Осені чарзіллям покрива стежини
І стають розкішні неповторні днини
Дивні колорити він зібрав по світу,
Щедрі подарунки відсилає літу,
За тепло душевне, що нас ніжно гріло,
Від якого серце радісно хмеліло
Не сумуй, калино, подружися з вітром,
Може помандруєш ти із ним у літо,
А красуня-осінь кине позолоту
І твою, калино, підфарбує вроду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942800
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2022
автор: Наталі Косенко - Пурик