Розбитий будинок ущент – не вцілілий,
Розкидана цегла, фрагменти покрівлі.
З панелі куски по всій вирві лежать,
А вирва глибока – на метрів десь п’ять.
Бетон розлетівся на дрібний пісок,
І меблі побиті, лежить чобіток,
І речі дитячі, продукти, крупа,
Кусок телевізора... Боже, рука...
Присипана тут під землею людина..
А може жива ще?! Скоріше, сюди-но!..
І збіглись з усюди, і стали копати...
Скоріше! Скоріше! Потрібно дістати...
Дістали... Є пульс... І кладуть на носилки...
Ніхто тут не знає: а хто вона й звідки?!
Бо зараз, на часі, спасати життя,
Тож мчить до лікарні людину швидка.
Розбиті будинки, розбиті міста...
І як не здригнулась у вбивці рука?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2022
автор: Ольга Калина