А я була... колись була щаслива...
Наразі гучно вию від думок.
Мені б лише, нехай посе́ред зливи,
Дістати з серця той важкий замо́к...
І щоб ніхто, з ключем чи ні,
Не зміг до серця завітати...
Щоб більш ніхто не зміг піти...
Мені б лише замо́к дістати...
І щоб без сліз, без криків, каяття...
І щоб без болю прокидатись зранку...
Зірву замо́к із серця. Для життя...
Так легше буде...дихать на світанку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2022
автор: Тетяна Білогай