Залѝшив, Боже, чому Україну?
Дай надію і віру всели.
Демон лапою накрив всю країну.
І обличчя веселі щезлѝ.
І не раз підіймалась з колін ти.
Захищалась і йшла до мети.
Ворогів разом йшли з братом бити.
Нищиш неньку тепер нашу ти.
Адже сильна, моя Україна,
Не піддасться тим клятим «братам».
І незламна моя Батьківщина,
Хоч загнали й ви нас по кутам.
І чи зможете в очі нащадкам,
Про «братерську любов» сповісти?
Як гатили по нашим будинкам
І пред Божим судом предстати.
Боже, милий, благає країна,
Діти молять – війну зупини!
Бо нажаль вона вся у руїнах,
Забери – ножа від спини…
Кожен вдома помолиться тихо,
Возз’єднається весь відголос.
І з ганьбою піде від нас лихо
І у світі промчить розголὀс.
Об'єднала маленька країна
Південь з Північчю, Захід зі Сходом
Я пишаюсь тобою Україна!
Все відновимо разом ми згодом…
03.03.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2022
автор: Стоєва Анна