Блакитнеє небо, котельні димар,
Хрумкий морозець, картина знайома.
Околиця міста - пекельний трунар,
Пожежа поглинула пів мого дома.
Не блискавка це і не дядько п'яний
На ліжко цигарку впустивший,
Не відкинутий пічкою шматок полум'яний
Перед займою не достатньо остигший.
Це ворожого плем'я звірячий грабар,
Черствий до болю людського,
Так легко наніс смертельний удар,
Бездумно, по наказу панському.
Не пан - це вже цар їм у вуха вливає,
Що без жалю та доброго здраву -
Руській язик, мовляв, хтось притісняє,
І знайти на них треба управу.
І суне ворожеє плем'я,
В раболіпні лики закуте,
Порожнє, як нице безслів'я
Все живе у попіл загорнути!
І не спинить їх материнська сльоза,
Й битком трупарні напнуті.
Лунатиме довго бандитьська шиза,
Не здатні раби до праведної люті!
А спинить їх український радар
Цитуючи мемний час-
Київський привид і Байрактар,
Рашист - YOU SHALL NOT PASS!
І мужньо повстали на захист міст
Діла покинув щоденні,
І вчитель, і пекар, і програміст,
В житті своїм люди смиренні.
Не слів хоче звір, а кров'ю умитись
Правлячи всею Землею,
Але йому все це могло тільки снитись.
Умиється кровью... своєю!
Більше атмосфери на ютуб каналі: https://youtu.be/N1NJtlI6cdc
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942359
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2022
автор: Рік Мавер