Здурів маленький карлик, схибив мозок,
Яка падлюча морда у царя.
Не хоче миру, куций хоче крові,
І демон подає із алтаря.
І п’є… О Боже, сатанинські очі,
Крива усмішка і Пилат стоїть.
Не знає дурень, що Всевишній бачить,
І пише гріх на декілька століть.
Мовчати — гріх. Народе, що глузуєш,
Хіба ж у вас закам’яніло все?
То — ваш убивця, роздирає груди,
Нас кулями і градами січе —
Моїх синів, дочок, плюндрує землю.
Маленькі діти вірять у любов.
Чи ж ви мовчати будете сьогодні,
Як в Україні ллється наша кров?
Горять свічки. Молитва має силу.
Не плачте, тихо. Слухає Отець.
Де правда ходить, там нема Іуди.
Повірте люди, ворогу — кінець!
Бо всяке зло — загинути повинно,
І кожна кров — не ллється задарма.
Маленький карлик світ лякає всюди,
А сила над нечистими — в Христа!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2022
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА