росіє,
ти опустилася на дно..
А ще ж недавно так гуло:
Р-о-с-і-я!
Ця зверхність в тебе до людей..
Не навчені простих речей
в росії,
раділи: вибраний народ,
насправді ж, це - звичайний скот
в росії.
Той дурнуватий у кремлі
царем хтів буть « всія землі»..
росіє,
зростив він націю катів
та йти вбивати повелів
росії,
а ті, без розуму пішли
й назад лиш смерть всім принесли
в росії.
Запекла в нас іде війна,
в ній винувата лиш одна
росія.
Людей вже стільки полягло..
Невже весь розум відняло
в росії?
Кругом розбомблені міста...
Скажи: яка ж твоя мета,
росіє?
Старе й мале тебе кляне,
тобі розплата надійде,
росіє.
Горіти будеш у вогні
за усі смерті в цій війні,
росіє.
Ми ж відбудуємо міста,
й забудем: хто ти є така -
росія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2022
автор: Ольга Калина