Тарасе, батьку, знов реве Дніпро,
Від люті стогне він, від непокори!
Несе між круч своїх ворожу кров,
Несе її, розлиту, в Чорне море!
Не спить народ! Як ти велів – повстав!
Поглянь-но, чуєш, наш Кобзарю віщий, –
Укотре нелюд, вічний супостат,
Пройшовсь по нашім ріднім, найціннішім!
Не кожен, хто сусіда, – то наш брат,
Ми ще покажем, хто господар в хаті!
У нас є сили, в нас є славна рать,
Ще не пора так рано помирати!
Поляже тут наш ворог! Ну і що ж?
Нам не дано кайданами гриміти,
Бо живемо і боремось також
Ми за твоїм, Тарасе, заповітом!
© Надія Бойко
09.03.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2022
автор: Надія Бойко