Я лише мить, моє життя
Минає з кожним днем,
І кожну ніч те відчуття,
Що ніч ця не мине.
Та я дивлюся,
А шлях веде вперед,
Позаду оглянуся,
Ніде немає мене.
Колись це сонце
Бог створив з натхненням,
Хіба з тих пір
Комусь було з ним темно?
Хіба з'явилось інше сонце
З тих пір? Ні!
Чому ж так темно
Стало на землі?
Зло летить в мене,
Як ворога снаряд,
Я лиш встигаю
Падати, як град.
Та лиш у тім
"самотність
приречена" моя,
що це лише
брехливі диявола слова!
3.03.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2022
автор: Іра Задворна