Ловіть диверсантів, вишукуйте гадів,
Які вже ховаються в наші двори.
Ви можете їх на шматочки порвати,
Та, Боже боронь, щоби їх відпустить.
А можна іще на 102 подзвонити,
І звідти приїдуть та їх заберуть,
Й допоки він буде чекати й сидіти,
Тримайте ломаку, щоб нею пальнуть.
Отак, межи лоба, щоб очі іскрились
Та в них засвітились червоні вогні,
Щоби пам’ятали, як в нас опинились,
І як це вбивати людей на війні.
Вишукуйте гадів! Їх легко впізнати,
Потрібно спитати один лиш пароль,
Заставте його «паляниця» - сказати,
Повірте: не скаже, бо він – ідіот.
Це слово лиш наше! Воно – українське!
Це символ родючості, миру, добра!
І як кацапня все не крала ординська,
Та слово присвоїти це не змогла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2022
автор: Ольга Калина