Зима до кінця добігає,
Всміхається сонцем весна,
Та рашка на нас напала.
В печалі Дніпро і Десна.
Кричать розтривожені душі,
Палає небесна вись…
Ніхто не лишивсь байдужим,
Стоять до кінця поклялись
За землю, що під ногами,
Своїх і чужих дітей,
Всім діяти слід негайно –
Орда ж звідусіль іде.
Такого піднесення духу
Не знала іще земля,
В історії завірюхах
Мелькало ім’я Кремля.
По гідності потоптались,
Шляху руйнували твердь,
В застінках синів «питали»,
Тримали у «слугах» смерть.
Тепер перед нами виклик:
Що далі – буть, чи не буть?
Задача і для «великих»,
Й для кожного з нас, мабуть.
Тож, мій український люде,
Не станем Кремлю рабом,
Най кожен в собі розбудить
Святу до землі любов.
24.02.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2022
автор: Ганна Верес