Зацвіла калина, біля мої хати
Зацвіла так рясно, пишнеми квітами!
Зацвіла яскраво, вся озолотилась
Зацвіла калина, як тая дівчина!
Вбралась в шати кольорові, вінок одягнула
Розпустила довгі коси, мов сонце проміння!
Підійшла до свої мати, на коліна стала
Пролила гіркіє сльози, жалібно вмовляла...
Як просила, як благала матіньку природу,
Щоб вона, її відпустила від гіркої долі
Щоб дала її надію - дівчиною стати,
Свого хлопця-панича знову покохати
Відмовляла її мати, горе прикладала...
Свою донечку єдину в світ невідпускала...
Все благала, говорила: Доню повернеся!
Її тобі не світ яскравий, де рости пшениця!
Це життя! Де щастя й горе - це слова суміжні!
Де кохання - там і зрада, де мужья - там діти
Ти живеш заради нього, все життя вкладаєш,
А він ломить твоє серце, все життя ламає!
Почекай моя дитино, почекай хоч трішки
Хай приїди, твій козаче, хлопець з Запоріжжя!
І ви будети щасливі, буде у вас хатина,
І народиться у вас щаслива дитина!
Цей козаче, хлопець бідний, но тебе кохає!
А той хлопець, він багатий, но в душі нечає!
Ти ростиш в його садочку, біля його хати
Він на тебе, як погляне, не його кохана!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2022
автор: Олександер Білий