За повіками

Знов  світанок  прийде  з  порожнечею,
З  безнадією  -  поряд  не  ти!
Врятуватись  не  зможу  я  втечею,
Бо  твій  холод  зламав  всі  мости.

Та  живеш  за  моїми  повіками,
Коли  ніч  опановує  день.
Сни  про  тебе  є  справжніми  ліками  -
Я  боюсь  їх  приймати  лишень...



Зображення:  https://images.app.goo.gl/akMiA36hpWQN5u1t7.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2022
автор: Тетяна Мерега