Добіга до кінця вже зима,
та у нас знов спокою нема...
Брехливі й невдячеі прогнози,
а в нас від них течуть сльози...
Неспокій несе знов Росія,
готова наш край захопить...
І зброя її заскрипіла,
а нам її треба спинить...
Підтримує нас все ж Європа,
хай ворог зубами скрипить...
Прийде допомога й від Бога,
Й ми зможем свій край захистить...
І зброю розправим, як крила,
щоб волю свою відстоять...
У єдності нашій є сила,
і буде наш ворог дрижать...
"Ну, досить! - ми скажем Росії,-
не лізь ти до нас, не чіпай,
у нас і наснага є й сила,
є чим захистити свій край!"
Дивуюся Зе президенту,
його запевнанням й речам,
чи не розуміння моменту,
не вірю його я словам...
Дивуюся я і Росії,
куди її Путін веде?
Співпраця з Л/Д це є мрія,
вона мир і совість уб"є...
Донбас і Луганськ - Україна,
хай Путін порив свій уб"є...
Не станемо ми на коліна,
і не віддамо ми своє...
Чекають нас випробування,
нам стійкості не позичать...
Росії не вбить нас ніколи,
ми вмієм себе захищать...
Росія ратифікувала
договір про співпрацю з Д/Л...
Напевне вона вже забула,
ніхто не віддасть їй своє...
Донецьк і Луганськ - Україна,
увесь білий світ знає це...
І тут ні причому Росія,
забув лише Путін про це...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2022
автор: геометрія