Вона, ще там, за горами сховалась,
Може між них, дрімає в пухких хмарах,
Весна - дівиця краплями вмивалась,
Роси ранкової. Тонула в чарах.
Злата сонячного й світлій блакиті,
Пісні наспівували їй струмочки,
Між хребтів, що смужками в оксамиті,
І водні бульки зводили таночки.
Так час від часу, кольори веселки,
Здіймались, підфарбовували хмарки,
В жовто- зелені й рожеві прожилки,
Навіяли… вечорові присмерки.
Та сонця мало, ще дрімає весна,
Вершини гір, тримають білі шапки,
Я добре знаю, це не її вина,
Тепліший березень прискорить кроки,
Нас первоцвітами потішить вона.
20.02.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2022
автор: Ніна Незламна