Війна іде… якої нам не треба.

Я  Богу  дякую  за  те,  що  в  мене  є...
Не  нам  вирішувати  бути  чи  не  бути,
Моє  життя  -  воно  лише  моє,
Сьогодні  є,  але  ж  могло  не  бути...

Ти  віриш  в  те,  що  все  в  Твоїх  руках?
Частково  -  так.  Можливо.  Маєш  право.
Та  впевненість  розвіюється  в  прах,
Як  озирнешся  Ти  наліво  і  направо....

В  повітрі  дим  від  шин  і  сигарет...
Від  страху  вимикаєш  телевізор
І  хтось  кричить  -  "до  бою"  і  "вперед"
Горять  надії...  плавиться  залізо...

А  хтось  шукає  трон  і  булаву
І  власне  Его,  зведене  до  неба
Я  бачу  хмару  -  чорну  грозову
Війна  іде...  Якої  нам  не  треба...

Та  схаменіться,  люди,  оживіть!
Біда  за  нами  ходить  крок  за  кроком,
Коли  по  лікті  руки  у  крові,
Це  зазвичай  колись  виходить  боком.

Надієшся,  Тебе  це  омине?
Бо  маєш  амулет,  везіння,  мантру?
Сьогодні  ще  щасливо  Ти  живеш
А  хто  виборює  для  Тебе  Твоє  ЗАВТРА?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2022
автор: Infenochka