У нас одна сутність на ціле життя,
У нас одна доля для світу земного,
Цікаво виходить ввійти у буття,
Бо вихід один лиш також є у нього.
Ми не знали приходити нам чи не варто,
Ми не обирали для себе тіла,
Усе, що могла ця природа нам дати,
Прийняти і жити із тим, що дала.
Для чого? Навіщо? І скільки тут бути?
Також цього знати не бачено нам,
Ходити, бродити повз час і заснути,
А що за кордонами? Що далі там?
Самі сенс шукали, буття будували,
Учились на помилках і далі йшли,
Незнавши нічого творили, писали,
Історію першу своєї доби.
Ні законів, ні правил ніхто не поставив,
Всі потреби життя навіть не показав,
А зараз є скільки усього із нами,
Чого люд з минулого зовсім не знав.
Змінилося все забудовані землі,
Смартфони, будинки, авто, літаки,
Спілкування, розмови на будь-які теми ,
Бо навіть розмов з часом вчилися ми .
Нині жити не складно є досвід і праця,
Що дає необхідне для цього буття,
Різновид захоплень, одна тільки доля,
І єдина лиш сутність на ціле життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940621
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2022
автор: Вікторія Павлюк