Приручила метелика білого,
ніжного, ніби серце дитини,
з ним за обрій полину до сонечка,
в край де ночі нема й нема днини,
в світ де радістю небо всміхається, -
заздрості там нема і неволі...
Полечу я до мрії весняної,
до своєї святої любові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940230
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2022
автор: Батьківна