Злетів вітер до калини,
Ніжно промовляє:
"Яка гарна, як дівчина,
Красою вражаєш. Ой!
Яка гарна, як дівчина,
Красою вражаєш.
Чом сумуєш красунечко,
Віти опустила?
Бачу - сонця ти донЕчка,
Що в любві зростило. Ой!
Бачу - сонця ти донЕчка,
Що в красі зростило".
Припадає крильми вітер,
пестить і ласкає.
"Ти - найкращий його витвір,
Кращої немає. Ой!
Ти - найкращий його витвір,
Кращої немає".
Ніжно гладить і жаліє,
Та - мовчить, ні слова.
Та все більше червоніє...
Ось така розмова. Ой!
Та все більше червоніє...
Ось така розмова.
Присів поряд, зажурився -
Як розвеселити?
Як зарадить? Розгубився,
Але треба жити! Ой!
Як зарадить? Розгубився,
Але треба жити...
"Нещаслива у коханні?
Що ж, і так буває..."
Тут почув її зітхання...
І питань немає ...Ой!
Тут почув її зітхання...
І питань немає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2022
автор: Анатолійович