Вітри холодні, сковані стежки.
Свистить очеретяна пізня туга.
І снить комусь дорога навпрошки,
Та він зірки прикладує до вуха.
Відвечоріє. В ніч неговірку
Нап'єшся неба й станеться '' по вірі''.
Тобі перепливти б оцю ріку,
Але крижини не струмки безмірні.
Мовчить ріка. На березі оцім
Ти пам'яттю холодною голосиш.
А там вигойдується сонце у руці -
Та ти не просиш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940074
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2022
автор: Олена Жежук