мене стягло з мого старого місця,
й перетягло сюди.
я вийшов з рідної банди,
отримав нове обличчя, –
а там же ж було так добре!
батьківська хата,
батьківські сад та город;
біля хати цвіли цілий рік
королівські морські помпадури;
а тепер я позбувся навіки
цієї доброї слави, –
моя репутація, можна сказати,
пішла ген-ген за водою.
а ще я сумую за друзями,
особливо за pit чисті вуха:
він завжди ходив з підскоками,
приспівуючи й пританцьовуючи.
де ви, друзі дитинства?
все пішло за водою;
все полетіло за вітром,
мов золото від цукерки.
а дівчата, з якими спізнав кохання,
не зможуть побачити, як я росту без них;
і не зможуть повиснути в мене на шиї,
коли неминуча бійка,
й треба швидко вшиватися.
та в минуле немає доріг.
тут я не маю ні слави,
ні друзів, ні подруг:
тут люди якісь не такі.
всі й на виду одноманітні,
й на розум однаково безперспективні.
тиняюся тут, мов неприкаяна тінь,
й ніхто мені не вклоняється,
ніхто не шукає протекції.
та я народився для руху вперед,
у вогняних черевиках.
журитися та сумувати –
ні-ні, то – невдячна справа.
простий непомітний хлопчина
є, можна сказати, іграшкою
невизначеного майбутнього,
що настане колись напевно, –
це значить настане точно:
як неділя після суботи
over the flats, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=UiWGBana-5E
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939929
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2022
автор: mayadeva