Лютневий дощ тужливої заводить,
Вже так втомились слухати сумне.
У світі, певна, гарні всі погоди –
Та хай весна в шпарину зазирне!
Можливо, з нею добре переможе?
Розквітне щире, світле та земне…
Пошли нам миру, Милосердний Боже!
Нехай весна жорстокість прожене.
Хвороб страшних, незнаних хай не буде,
Звільни людей від замкнутих тенет.
Щоб дихати безпечно в повні груди –
Нехай весна недугу підімне.
Мрячить погода. Сиро, непривітно,
Замоклий вітровій берізку гне.
Та десь весна вже б’ється первоцвітом,
Долаючи зловісне й крижане.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939636
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2022
автор: Білоозерянська Чайка