ПОЕТИЧНА ВЕРВИЧКА ( ч. ІІ)

Друга  частина  ПОЕТИЧНОЇ  ВЕРВИЧКИ,  не  боюся  знову  повторитися,  як  і  перша  -    це  не  просто  слова,  це  енергія,  яку  передаємо  силою  нашого  внутрішнього  світу  в  простір.  Це  посил,  яким  несемо  віру  та  надію  в  перемогу!
Кожен  з  нас  писав  ці  рядки,  вкладаючи  в  них  часточку  себе.
Тут  немає  канонів.  Тут  немає  строгості  дотримання  ритму  чи  рими.  ТУТ  Є  ТЕ,  ЩО  ВІДЧУВАЄ  СЕРЦЕ!
ДЯКУЮ  ЛЮДЯМ  З  ВІДКРИТИМИ  СЕРЦЯМИ,  які  ДОЛУЧИЛИСЯ    до  її  написання!
Хто  читає,  ДОЛУЧАЙТЕСЯ  СВОЇМИ  ДУХОВНИМИ  ХВИЛЯМИ!


                                                                 ЧАСТИНА  ДРУГА
                                             ЗА  ВСЕ  ВІЙСЬКО  УКРАЇНСЬКЕ


(  Марія  Дребіт,  творча  жінка,  Португалія,  Тернопільщина):

СИНИ  наші  й  ДОНЬКИ!  В  щоденних  молитвах
Благаємо  в  Бога  ЖИТТЯ  -  
Для  ВАС,  для  ДЕРЖАВИ!  А  покручів  битва
Хай  з  ними  піде  в  небуття!

(  Ірина  Харчук,  матір  загиблого  ГЕРОЯ  Андрія  Цвітненка,  Дніпропетровщина):

Там  в  раю  -  безхмарне  небо,  там  в  раю  -  квітучий  сад,                                                                    
Райські  пташки  все  літають,  спів  стоїть  на  небесах,                                                  
Спокій,  тиша  благодать.  На  землі  усе  не  так  -    
І  небо  хмарне,  і  вітер  гуляє,  і  шумно,  ще  й  дощик  поливає.                                                  
А  тебе  на  цій  землі  так  мені,  синочку,  не  вистачає.

(  Галина  Химочка,  поетеса-піснярка,  викладачка  у  ЛНУ  імені  І.  Франка,  Львів):

О  Боже  Єдиний,  зціли  наші  рани,
І  світлом  Любові  усіх  обійми.
Най  біль  наш  розтане.  В  молитві  єднаймось:
Дітей,  рідну  землю  від  війни  вбережи.

(  Злата  Борозенець,13  років,  донька  загиблого  ГЕРОЯ  Дмитра  Борозенця,  Дніпропетровщина):  

А  тих,  хто  у  бою  загинув,  
До  себе,  Господь,пригорни.
Вони  до  кінця  всі  стояли,  
Во  ім’я  Твоє  й  Батьківщини  
Геройськи  життя  віддали!
Вони  -  України  бо  дочки  й  сини,  
В  своєму  серці  славу  карбували,
Щоб  їх  нащадки  пам’ятали,
Що  Україна  -  наша  мати,
За  неї  нам  повік  стояти
І  вічну  славу  берегти!

(  Надія  Думанська,  творча  жінка,  Тернопільщина):

Ми  хочемо  миру  у  рідній  Україні,
Щоб  більше  не  знали  жахіттів  війни,
Щоби  сини  повернулись  живими  додому,
Щоби  до  дітей  повернулись  живими  батьки!

(  Костянтин  Климчук,  волонтер,  директор  видавництва  ,,Час  Змін  Інформ",  Київщина):

Перед  очима  досі  ті  картини,  коли  скажена  ватяна  юрба
Терзала  прапор  на  дві  половини,  кричала  нашим  воякам:  "Ганьба!".
Ми  не  забудем  зрадників  обличчя,  ми  віримо,  що  недалекий  час,
Коли  війська  прийдуть  на  пограниччя,  вогонь  в  серцях  вкраїнців  не  погас!

(Ольга  Мітченко,  поетеса,  Дніпропетровщина):

Низький  уклін  тобі,  наш  Воїне  відважний!
Від  нас  усіх  тобі  -  подяка  щира
За  героїзм  щоденний,  дух  звитяжний,
За  шлях,  що  прокладаєш  ти  до  миру!

(  Володимир  Балух,  український  громадський  активіст,  політичний  в,язень  путінського  режиму,  Крим):

Та  я  не  знаю  миру  іншого,-
Для  мене  він  у  Справедливості,  
Що  цілком,  а  не  «здебільшого»
Базується  на  ЧЕСТІ  й  ГІДНОСТІ!

(  Галина  Британ,  поетеса,  Львівщина):

Зимова  ніч,  морозом  прирікає,
Стоять  бійці  у  боротьбі  за  мир
В  серцях  горить  любов  до  свого  краю,
Горить  любов,  зимі  наперекір!

(  Лариса  Чоп,  дружина  загиблого  Героя  з  Київщини,  Сергія  Чопа):

Вкраїну  прикривають  від  чуми
І  взимку  й  восени,  і  літньої  пори  й  весною!
Немає  вчинкам  їхнім  цим  ціни!
Молюсь  за  них!  Моліться    й  ви  зі  мною!

(  Галина  Онацька,  поетеса,  Донеччина):

Вони  обрали  у  житті  свободу  й  волю,
За  правду  й  честь  вони  ідуть  у  бій.
І  маки  їм  вклоняються  у  полі,
На  цій  землі  і  рідній,  і  святій.

(  В'ячеслав  Олійник,  брат  Сергія  Гнатюка,  який  поклав  своє  здоров’я  й  життя  в  ім'я  Перемоги,  Луганщина):

Слухай,  братику,  а  чому  так  тихо?
Чому  не  чутно,  як  здригається  земля?  
Невже  кінець?  Не  буде  більше  лиха?...
Лише  мовчання  серце  спопеля...
Німий  Сергій...  Бо  сон  його  окутав,
Той  Сон,  що  забирає  раз  на  вік,
Немов  чаклун  шляхи  всі  переплутав,
Війна  триває  вже  которий  рік  ...

(  Галина  Чабанова,  поетеса,  Дніпропетровщина):

Народжена  Людина,  щоби  жити,  
З  любов'ю  в  серці  Землю  прославляти.
Найголовніше  в  матері  -  то  діти,
Ніщо  не  може  ту  любов  відняти  .
Отож,  помнож  на  два  усіх  загиблих,
Бо,  разом  з  ними  матері  вмирають.
І  то  вже  янголи  із  крилами  сліз  застиглих
Країну  від  нашестя  захищають.

(  Анжела  Ярмолюк,  журналістка,  Заслужений  діяч  мистецтв  України,  волонтер,  Крим):

Впадуть  сніги.  Не  стане  ран
На  цій  замлі,  що  встигла  посивіти.
Та  пам,  яттю  про  тих,  хто  воював  -
Калина  буде  кров  `ю  багряніти.

(  Петро  Войт,  прозаїк,  поет,  Вінничина):

І  душить  серце  ця  пекельна  мука,
Що  хід  історії  не  можу  я  змінить,-
Бо  винуваті  ми,  а  дітям  та  онукам  
Судилося  за  Україну  кров  `ю  заплатить.

(Олена  Степова,  Луганщина):

Не  зраджуйте  захисників.  Не  бийте  в  спини,
Не    плюйте  в  очі,  бо  опинитесь  в  руїні.
Бо  той,  хто  захищає,  має  знати,
Що  за  спиною  є  в  них  місто,  батько  й  мати,  
Є  син,  дочка,  а  ще  в  них  є  країна  -
Не  зраджуйте  захисників,  не  бийте  в  спини.

(Валентина  Попелюшка,  письменниця,  Закарпаття):

Цвіти,  Україно,  хоч  знову  розп'ята,
У  вулиць  твоїх  -  не  за  горами  свято.
Твій  кат  захлинеться  кривавою  грою,
Повернуться  з  бою  сучасні  герої,
І  пісня  твоя  ще  дзвінкішою  стане  -  
Розвіється  ніч,  і  настане  світанок.

(  Володимир  Гонський,  ведучий  сцени  Євромайдану,  бард,  публiцист,  волонтер,  заслужений  дiяч  мистецтв  України,  Івано-Франківщина):

Братику  мiй,  ти  пробач,  що  не  змiг  сховати  тебе  вiд  цих  бiд.  
Тут,  на  Майданi,  i  там,  у  Пiсках,  ти  врятував  цiлий  свiт.
А  ми,  живi,  принесем  їхню  кров  
У  душi  новi,  спраглi  чести.  
Хай  там  воскресне  новий  герой,  
Бо  лиш  тодi  ми  станемо  вiльнi!

(  Наталія  Вовчук,  директор  
Народного  Дому  с-ща  Єзупіль,  Івано-Франківщина):

З  любов'ю  в  серці,  з  вірою  у  Бога,
Схиляємось  в  пошані  низько  вам,  сини  і  доньки  нашої  Вкраїни-,
За  мирний  сон,  за  колосистий  лан,
За  ту  жертовність,  відданість  і  силу  духу,
Наперекір  всім  нашим  ворогам!

(  Тетяна  Камерістова,  військовослужбовець,  Рівненщина):

Укради  Ти  мене  лиш  на  танець.
Від  війни  Ти  мене  укради.
Як  і  я  Ти  -  війни  вічний  бранець,
Що  пішов  воювать  у  світи  ...

(  Галина  Щербань,  творча  жінка,  Львівщина):

Вервичка  моя  із  молитви  й  благань,
Щоби  нарід  наш  в  мирі  проживав  
В  Україні  вільній  де  її  сини  -  воїни  герої  і  захисники
Господи,  благаю  спаси  і  сохрани  українські  родини.
Не  допусти  війни.

(  Вікторія  Шинкаренко,  волонтерка,  військовослужбовець,  ветеран  російсько-української  війни,  Рівненщина):

Клята  війна
Змінила  життя,
Забрала  найкращих
Залишила  справжніх

(  Наталія  Простякова,  поетеса,  співачка,  Миколаївщина):

Хай  замість  пострілів  лунає  грім  травневий,
А  замість  сліз  хай  ллється  дощик  теплий.
Та  замаскує  рани  цвіт  вишневий,  
Червоний  мак  засіє  на  полях  криваве  пекло  ...

(  далі  буде  заключна  частина)

фото  з  нету

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2022
автор: VIRUYU