***

Я  стану  чекати  своєї  мрійливої  казки,
Де  знову  узрію,  де  знову  очима  торкну
Твою  незбагненну  і  люттю  заковану  ласку,
Яка  залишається  й  досі  подобою  сну.

Я  стану  чекати  крізь  кинутий  прірвою  стогін,
Я  стану  квили́ти  у  тишу  незримих  морів,
Коли  підіймуся  над  нашим  освітленим  краєм,
Коли  дотягнуся  до  щастя  блаженних  років.

А  доти  ми  різні.  Відмінні  і  наші  дороги.
Сонце  сховало  свою  переможену  путь.
Давно  розійшлися  й  без  того  не  зіграні  ролі,
Та  й  досі  не  можу,  тебе  я  не  смію  забуть...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939310
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2022
автор: Сара Ґоллард