Ранкове сонце. В інеї ворота.
Спросоння позіхає все село.
Сусідський пес – незграбний Паваротті
ніяк не розспівається, на зло.
Ранковий кіт – з порогу на подвір'я.
В сусідський двір простує крізь садок.
Біжить туди, де знов йому повірять
ранковий півник, в небі – літачок.
Ранковий дах ще мружиться на сонце.
Гука знадвору друзів-цвірінчат.
Димар пряде з вугілля волоконце.
Вже вулицею авта диринчать.
Чим вище сонце – менше й менше ліні.
Усе від потягеньок прийде в рух.
Ворота плачуть: стрімко тане іній.
Без нього що вони? – Металобрухт...
© Сашко Обрій.
20.01.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2022
автор: Олександр Обрій