Вітер гойдалку весняну розгойдав:
лютий шубу свою березню віддав-
тиснуть плечі й закороткий вже рукав,
сніг карманами розкис , повитікав!
Вгору! - сосен розгойдалося гілля!
А ворона себе гордо виставля-
все пір'їнку до пір'їнки виклада,
був нелегкий в неї бій біля гнізда!
Вниз! - і краплі поспішають до землі,
щоб водою її вдосталь напоїть.
..
Вгору! - птахи розлітаються в садку
..
Хтось розбив дзеркальне плесо на ставку -
і тріщало по окрузі і гуло,
розлетілась новина на все село -
і біжать туди струмки з усіх сторін.
..
Вниз! - штанини підтягнувши до колін
сонцю виставить опудало щоку,
хоч солом'яне, а також на чеку-
бо не хоче проморгати дивину-
навкруги усе так схоже на весну!
..
Призьба дому із - під снігу вигляда,
а із даху густо капає вода,
стрепенеться із порога по димар
скине долу снігу мокрого тягар !
Дім під сонечком засяяв , звеселів,
сонце блискітками бавиться на склі,
вікна жмуряться фіранками повік,
загадково до дверей скрипить поріг .
..
Березневий сад - то гойдалок гілля
і співають один - одному здаля
два закоханих у кішечку коти-
хто гучніше, тому ближче до мети.
..
Вгору! - небо близько - близько - доторкнись !
Серце гупає від захвату ! -
Униз !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2022
автор: Lesya Lesya