Твоя усмішка, як дарунок неба.
Чомусь запала десь у глиб душі.
Така далека, як супутник Феба,
Така чарівна, ніби міражі.
Украсти б посмішку твою й летіти
Туди, де сяє сонце й небокрай.
І доторкнутись разом до зеніту.
Й завмерти...Тільки не питай
Чи я віддам за це частинку серця,
Чи розміняю я свій храм душі…
Та ні…. Лиш твоя посмішка озветься
Чарівними рядками у вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939223
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2022
автор: Анюта Матіїшина