Додому їду, на село,
супроти долі й вітру.
Життя моє… як не було,
та пам’яті не витру.
Назустріч стежечка біжить,
над річкою стрімкою.
Приємна, люба божа мить,
здається неземною.
Ставочок, кладочка, верба,
клени в вогні горіли.
Й криничка сива і стара,
теплом мене зустріли.
Приспів:
До хати їду на село,
додому їду.
Дорогу листя замело.
Шукаю сліду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2022
автор: Волиняка