Десь під шматочком неба,
що мирно простягнуте над кругом землі,
Серед зими, що щедро сипле снігом
Пишу всупереч пандеміям і війні.
Сядь поруч,
я тобі дещо розповім.
Знаєш що є у тебе?
Цей день і попереду безліч нових днів,
Під одним і тим самим небом,
Що було свідком багатьох подій на землі,
І навіть тих, про які не знає навіть історія.
Воно бачило, як дівчина ще молодою
в'янула, як квітка,
не дочекавшись свого коханого з війни,
з горя,
Воно бачило, як дитина пухла з голоду
і вмирала,
так і не знаючи, що таке дитинство,
будучи дитиною.
Воно бачило, як воїни падали на полі битв
так і досі,
не маючи навіть могили...
Не сіячі добра накликають
на землю гнів Божий,
та ті, хто плюється заздрістю, ненавистю
і бажанням мати з усього користь,
навіть на порожньому місці.
Шукай, де прихилитися серцем
І знайдеш, в цім і сенс.
Не чув раніше? "Не людина скеровує свої кроки",
тому довірся і май спокій.
Сонце щедро ділиться теплом з кожним,
не прохаючи щось взамін.
А зараз побачиш і ти, і я,
і небо, що мирно простягнуте над кругом землі,
І потім згадай мене й мій монолог,
Коли побачиш, як переможе Бог.
- А хто ти?
- Любитель пофілософствувати.
2.02.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938986
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2022
автор: Іра Задворна