Доки спиш


знімай  з  себе  шкіру  –  сьогодні  ти  спатимеш  голим,
як  я  щогодини,  як  лоно  землі  восени,  
знімай  цю  ряднину  прозору,  дивися  –  вагонами  сни
несуться,  щоб  дряпати  пристрасно  пазурем  болю
беззахисну  спину,  
тож  спи.  

бо  доки  ти  спиш  розпадається  тиша  на  герци,
і  втома  вивішує  в  ніч  найбіліші  свої  прапори,  
бо  доки  ти  спиш,  то  здаються  безпечними  стіни  нори,  
а  в  стогонах  вітру  ще  може  примаритись  скерцо...  
що  сіється  з  сита  –
бери.




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938513
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2022
автор: Сніг_на_голову