знімай з себе шкіру – сьогодні ти спатимеш голим,
як я щогодини, як лоно землі восени,
знімай цю ряднину прозору, дивися – вагонами сни
несуться, щоб дряпати пристрасно пазурем болю
беззахисну спину,
тож спи.
бо доки ти спиш розпадається тиша на герци,
і втома вивішує в ніч найбіліші свої прапори,
бо доки ти спиш, то здаються безпечними стіни нори,
а в стогонах вітру ще може примаритись скерцо...
що сіється з сита –
бери.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938513
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2022
автор: Сніг_на_голову