Долі рок є суворий, фатальний суддя.
Там відсутні ілюзій бажання.
У спотвореній Раші немає буття.
Все коротшає день для її існування.
ВІдійде в небуття ген, як гунни Орда.
Рим розпусний, Союз… Візантія.
Йде на зустріч вже поступом світла хода.
Не поможе безбожним уродам месія.
У тумані розчинишся нечисть бліда,
України прадавнішня мрія.
У безвиході бісишся *** люта,
Безнадійно пропаща, проклята повія.
Закорочене в злобі собаче життя,
Не поможе Орді маскування.
Юродиве в мутантів іще зачаття.
А химери приречені… на вимирання.
Б’є фонтаном цілюща вода з джерела,
Вщерть наповнена кропом сулія.
Колоситимуть в полі пшениця й жита.
Не одна попереду… велична подія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2022
автор: Волиняка