Від гарного слова я сил набираюсь,
Ніколи й ніде я слів не цураюсь...
Люблю я читати, люблю і писати,
Від цього і радість і щастя пізнати...
, Пишу я і прозу, та все ж більше вірші,
Писать намагаюсь, щоб було не гірше...
Написане часом, в пресу посилаю,
А потім у пресі й своє я читаю...
Писать почала я ще в першому класі,
І друзям, звичайно, писала посвяти...
Свої я цитати у творах писала,
Вчителі хвалили, а я посміхалась...
Писала й тоді, коли в вузі навчалась,
Серйозне писала, й таке, щоб сміялись
Мені було легко писать і навчатись,
Й приємно від друзів похвали стрічати...
А потім у школі коли працювала,
Хоч я й математик, та знову писала,-
Смішне і цікаве, курйозне й серйозне,
Мені і колегам й учням було добре...
Писала і дітям своїм і онукам,
І друзям, й сусідам, і всім своїм рідним...
Багато вже років, я пенсіонерка,
Та знову пмшу я, хоч вже і старенька...
Зізнаюсь по правді, боюсь зупинитись,
Своїм опонентам, не вмію коритись...
Можливо мене десь хтось і полає,
Та я пишу знову, й на те не зважаю...
Від свого писання я сил набираюсь,
Хоч вже і до смерті мабуть наближаюсь...
І те, що пишуть інші, я також читаю,
Бо труд і таланти люблю й поважаю...
Я ще на останок всім хочу сказати,-
Не треба лякатись, а треба писати...
Якщо в вас до слова є що написати,
Сідайте до столу писати й писати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938255
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2022
автор: геометрія