Текли туманами між пальців сподівання,
між нами тиша гусла і тверділа,
і, ось, вона вже гостра осмілілa
зрізала квіти не чекані ранні.
Де дві любові – там взаємні рани.
Плелося дотиків мотуззя аж тиснуло,
плющем холодним укривало тіло,
і щось між ребер – ниділо, боліло?, –
вгрузало каменем у сумніву намули,
пелюстям падало у воду і тонуло.
Крутився світ чужий у сонячнім завії,
пророкували очі лють зимову,
та вірилося в пальців ніжну змову:
роса на білу шкіру – solo, solo mia,
і вгоювала губи руж пахка олія.
* дуже рекомендую після прочитання
послухати "Ружа-кветка" гурту "Тінь Сонця",
обов'язково білоруською.
На жаль, відео не знайшла,
тож не полінуйтесь знайти аудіо і
додати собі в плей-ліст 😉
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2022
автор: Сніг_на_голову