Є розкіш така – змога доторк відчути,
Покинувши аналізуючий вимір,
Коли хтось поряд - жаданий,розкутий
І світ почуттів необачно живильний
Ще вчора упевнена і легковажна,
Найбільше усього свободи хотіла.
Що кажуть, що пишуть - до всього уважна…
Чекало природою навчене тіло
Духовні, холодні і незалежні -
Кимось пишатись,комусь співчувати?
Я ж доторк досліджую вільно- безмежний,
Той, що руйнує стіни і грати
Цілунками, тілом нап’юсь і натішусь -
Розбудимо нерви , хіть і наснагу-
Без порівнянь- хто кращий, хто грішний,
Наша чуттєвість - міцна противага
Метрично-статичним обмеженням світу:
Занадто продуманим дивиться в очі,
І ніде сховати, і ніде подіти
Її винахідливість посеред ночі.
А той, хто наважиться глибше пірнути,
Набравши повітря, як я, відчайдухи,
Торкнеться душі…розради… спокути…
Неначе себе нарешті дослухав.
© Олена Зінченко 25.01.22.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938093
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2022
автор: Zinthenko Olena