Моя безмежная любове,
О нене ніжна, золота,
П’янка відрадо кольорова,
Що в серці мóїм розквіта,
Немов тендітна, буйна чічка*,
Що пелюстками пригорта,
Неначе довга, бистра річка,
В якій біжить вода свята,
Що зцілює єство миттєво,
Моя ти радість вікова,
О благородна королево,
В душі моїй лиш виграва
Твоя краса, немов веселка.
Її голубить і втіша
Птиць пісня голосна й далека,
Моє ти серце та душа.
У тебе очі − сині зорі
Осяюють шлях до добра,
А тіло − то широке море,
Де крапля кожная, котра
Нова є, немовля неначе,
Сльоза прозора мов, яснá, −
То є душа жива, гаряча,
Заквітчана, немов весна,
Що пахне щастям і теплом,
І мріє, хоче, прагне жити,
Щоб світ наповнити добром;
Усмішка − як барвисті квіти.
У серці їх чудовий цвіт
Народжує любов до світу,
Пронесену крізь безліч літ,
Утіхи щедрістю зігріту.
Волосся − ніби колоски
Пшениці, пишно що буяють
В широкім полі, залюбки
Себе промінням ласк вмивають.
О Україно, в жилах ллється
В мені палкая кров твоя.
Мій кожен подих, стукіт серця
Для тебе лиш, любов моя.
*Чічка – діал. Квітка
Євген Ковальчук, 06. 01. 2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938072
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2022
автор: Євген Ковальчук