Лід-льодо́вище,
Чиє пристанище, чиє ти сховище?
Вод зупинених, душ зачинених
Кладо́вище...
Пащі твої ошкірені
Хащами безрозмірними,
Буревісними буруль вістрями-
Звірами.
Вени твої синьо-сивії,
Гени твої пра-красивії,
Пра-довершені тією першою
Зорезливою.
Скільки всесвітів
Перепестив ти, перелестив, щоб
Занапа́стити, заграбастати
Не по-чесному...
Глибочезно
На дні небесному, сні гротескному
Криогенному, криги демона
Безтілесного
Заховав, замів
Слід завіями довговіїми,
Їх повіями обізвати би
Спересердя, та
Сил не статиме...
Й бракуватиме
Часу теплого разом з клепкою,
Де прострація...
Чи інфляція не зростатиме,
Доки спатиму
І мовчатиму?..
***
Криє кригою
Рядком, сторінкою, важкою книгою,
Кров не біжить, кульгає, клигає
У сон з відлигою,
Де не прокинеться...
Замок зачиниться й зупиниться,
Кришталь над прірвою опиниться
І кинеться...
І вже нікуди не подінеться
Усе вже замкнено,
Всьому причиною
— Назвати прірву комірчиною
Таємною, приємною,
Холодною дівчиною,
Що її вперто добиваєшся,
Навкруг не озираєшся, не прислухаєшся,
Допоки не зламаєшся
І каєшся
За те, що серце обпалив морозом,
Анабіозом
Та перекинув полум'я на ближніх,
Проси ж, моли ж їх!
Кричи безмовно в товщі льоду,
Топи глобально, щиру воду
Скидай льодовики
Обтрушуй крижані думки!..
Дарма, що навпаки...
Куди тобі з льодами воювати,
Кумедно зазіхати,
А їм у відповідь
Сонно-морозно позіхати,
Одспівувати-осміхати
Тебе заклятого,
Закляклого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937994
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2022
автор: Ніколя Петрович