Мамо, мамо пора вставати,
Син до мами гомонить.
Зарано ще, не буде світати
Ще наш півень досі спить.
Хіба півень Сонце будить,
Й тому ранок настає.
Космічна сила Землю крутить,
Тоді ніч і день чередує.
Так то так, розкажу пригоду,
Що котилась по Землі.
Була сумна нагода,
Були знищені півні.
Це було давно й недавно,
Незапам'ятних часів.
Золоте було одне царство,
Люди славили царів.
Промайнув той час їх слави,
Загордилися царі.
Щоб без шуму довше спали,
Були знищені півні.
Один парубок завзятий,
Півня в клітку заховав.
Півень був горлатий.
Хіба в неволі хтось співав?
Та ось сталось, те що сталось,
Чомусь Сонце не встає.
Людям на думку спалось,
Кінець світу настає.
Ніч до ночі, без світанку,
Не чутно Півня, хоч вовком вий.
Нічний сич гугукав без перестанку
В димарі, ніби домовий.
Пройшов страх по всьому царстві,
Цар видає указ,
Хто розбудить Сонце вранці,
Даю пів царства й царівну враз.
Парубок ходив по світу,
Він так півня рятував.
Відпочити сів на прилавку
І пустив півня що б гуляв.
Стрепенувши Півень крила,
Він на дерево злітав,
Де й взялася в нього сила,
Півень враз закукурікав.
Все навколо зашарілось,
А на морі стався штиль.
Сонечко враз проснулось
І світати стало довкіл.
Що це! Парубок подумав,
Невже сила в Півня є,
Після співу кукуріку,
Сонечко встає.
Про півнів з того часу дбають,
Півням шану віддають.
Півні в курятнику порядок знають,
Кури яйця частіше несуть.
Те що сталось, навіки осталось,
Сонечко щодень встає.
Пів царства парубку дісталось
І царівна в жонах є.
Січень 2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2022
автор: Сокол