Ще посмішки осяють ваші лиця,
І душі загрубілі ще спочинуть.
Ви зможете тоді води напиться
З криниці, що в калині біля тину.
Вода джерельна затверділі душі,
Вам свіжістю ласкаво обійме,
Всі болі і всі муки ваші бувші
З собою назавжди вона візьме!
Надії ваші відтепер дощами,
Так рясно випадуть для всіх.
Ви зможете у щасті до нестями
Ще босоніж пробігтись по росі!
І, щоб в легендах ожили навік
Всі ваші друзі, ті що полягли,
Ви мусите прожити кожен рік,
Із тих, котрі вони не дожили,
І так прожити, щоб не пожаліли,
Ті побратими, чий зірвався шлях!
І щоб сорочки в ста потах біліли,
Країна твердо у майбутнє йшла!
І от коли вам внуки тихо скажуть:
«Дідусю, розкажи нам про війну!»
Про те, як боронилися відважно,
Почнете пісню світлу і сумну...
І хай навкруг усі її підхватять,
А в серці туга смутком защемить!
Якраз тому всі українці - браття,
Що кров убитих кожному сурмить!
26.02.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2022
автор: Микола Серпень