***

Лікуй  мої  рани  розпеченим  злотом
Твоєї  безжально  німої  імли.
Лікуй  мою  правду  цілунком  безодні,
Тієї  близької  до  краху  весни...
Пробач  мені,  зоре,  заплутані  ночі,
Де  казка  ставала  подобою  сну.
Лише  не  ховай  оксамитові  очі,
Якими  палаю,  якими  живу.
Лишайся  у  серці  на  довгі  хвилини,
Що  пахнуть  розлукою  наших  чуттів,
Бо  час  віднімає  тривке  і  важливе,
Вкриваючи  душі  вуаллю  років...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937786
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2022
автор: Сара Ґоллард